Буроін'єкційні палі для фундаментів

Буроін'єкційні палі виконуються методом поступовообертального занурення полого шнеку в грунт до проектної глибини з наступним нагнітанням бетоної суміші в свердловину скріз полий шнек і поступовим вийманням шнеку зі свердловини. Така технологія має інші назви, наприклад CFA (Continuous Flight Auger - шнек бесперервного ходу) в Польщі така технологія має назву "Pale formowane świdrem ciągłym". А тепер простими словами: Шнек, наварений на трубу, як велике свердло наче, забурюється в грунт, а потім по цій трубі подається бетон. Не просто подвється, а за допомогою бетононасоса (Eng - concrete pomp, PL - pompa do betonu). Цей бетононасос подає бетон під великим тиском (Eng - concrete injection, PL - podawania betonu pod ciśnieniem) через резинові, армовані шланги - бетоноводи. Бурова установка і бетононсос працюють сінхронізовано і під контролем спеціального компьютера, який мониторить тиск бетону, глибину забура, кількість обертів шнеку і ше багато інших параметрів. Саме завдяки сінхронізації роботи бурової установки і бетононасосу вдається заповнити свердловину потрібною кількістю бетоної суміші. Після бетонування свердловини в свіжий бетон занурюється каркас, як правило просторовий арматурний (Eng - reinforcing cage for pile, PL - Zbrojenie pala), але можливо і двутавр і армування окремими прутами а іноді взагали без армування . Цю роботу виконують бурова установка і екскаватр. Також екскаватор виконує багато допоміжних функцій, якто відбір грунту що вибурюється зі свердловини, переміщення бетоноводів, подавання каркасу тощо. Тобто, для виконання комплексу робіт з влаштування буроінєкційних паль потрібні три механізми - бурова установка, бетононасос і екскаватор. В умілих руках під керівництвом досвідченного виконроба технологія буроінʼєкційних паль стає якісною, швидкою і економічною серед усіх інших технологій влаштування паль.

Буронабивні палі

Буронабивні палі виконуються методом поступовообертального занурення ковшебура (желонки) в грунт до проектної глибини під захистом обсадної труби або бентонітового розчину (також в комбінації першого і другого). Бетона суміш в свердловину подається за допомогою бетонолітних труб під дією гравітації або нагнітанням бетононасосом. Занурення каркасу виконується до подавання бетону, а виймання обсадної труби виконується одночасно з подаванням бетону з відмітки, коли бетонна суміш заповнює обсадну трубу на висоту виймання. на відміну від технології "Буроінʼєкції" така технологія має мінімальний вплив на стабільність грунтів та надає можливість встановлення каркасу на всю довжину свердловини і може виконуватись в умовах рухомих грунтів та в умовах щільної забудови.Виконання буронабивних паль відносно простіший спосіб на відміну від "Буроінʼєкційних паль", але значно довший та дорожчий. Не дивлячись на це, технологія "Буронабивні палі" є не замінною при виконання підпірних стінок, влаштування паль в беспосередній близькості до існуючих конструкцій та за умови занурення каркасів більше 15 м довжиною. Назва "Буронабив" закріпилась за цією технологією трохи не коректно, власне "Буронабивна паля" виконується шляхом пробурення свердловини в щільних грунтах із збереженням ціліндричної форми та наступним заповненням цієї свердловини щебенем або вологим бетоном з ущільненням кожного шару такого заповнення важким металевим предметом. Тім не меньш такий метод ще використовується для закріплення грунтів, створення дренажних каналів або ущільнення основи палі. Також технологія "Буронабивні палі" дозволяє виконувати палю з розширенням в нижній частині, що суттєво збільшує несучу здатність такого елемент.

Мікропалі

Мікропалі отримали свою назву завдяки розмірам і габаритам техніки для їх виконання. Це тіж самі буроінʼєкційні або буронабивні палі лише меньших діамтрів та довжини, що робить їх незамінними при виконанні невиликих обємів робіт, роботі в умовах обмеженного простору (виконання паль підсилення фундаментів, палі в середені існуючих будівель та подібне) але вже до ціє родини долучаються спеціалізовані палі - грунтоцементні (збільшення несучою здатності грунтів шляхом цементації існуючих грунтів без їх заміни), джетграутінг (забурення труби з форсунками на проектну глибину і нагнітання цементного розчину під великим тиском з поступовим вийманням і обертанням бурового інструменту). Для виконання мікропаль використовуються принципово різні інструменти залежно від задач і умов (електричні бурові станки, гідробури на базі екскаваторів, бурові установки на гусиничному шасі та спеціалізовані мікробурові установки). Також до мікропаль можна віднести грунтові анкера. Вони не використовуються для влаштування фундаментів, а мають на меті утримання вертикальних (похилих, зсувних та подібне) конструкцій. Найчастише грунтові анкери використовують для утримання підпірних стін або для виконання протизсувних заходів.

Грунтові анкери

Також до мікропаль можна віднести грунтові анкери. Вони не використовуються для влаштування фундаментів, а мають на меті утримання вертикальних (похилих, зсувних та подібне) конструкцій. Найчастише грунтові анкери використовують для утримання підпірних стін або для виконання протизсувних заходів. Бурові установки для грунтових анкерів також можуть використовуватись для виконання буроінʼєкційних мікропаль та буронабивних паль сухим методом малих діамтрів. Також цю технологію використовують для свердління твердих порід (граніт, мармур, піщаник і таке інше) і занурення детонуючої речовини для руйнування монолітної породи. Також, комбінація бурової установки і насосу (помпи) високого тиску піщаноцементної або водоцементної суміші знаходить своє місце в заповненні проиіжків між палами підпірної стіни, що робить таку стіну водонепрокникною. Інколи, технологію анкерних паль використовують в якості реконструкції (підсилення) фундаментів, але треба зважати на той факт, що інʼєктування в грунти призводить до їх зміщення рухливості.

Шпунти

Шпунт - складовий елемент системи огородження який використовується при влаштуванні гідротехнічних споруд (основи мостів, укріплення берегової лінії, шахти метрополітенів тощо) та формування вертикальних стін котлованів (шпунтове огородження котлованів, шпунтова забірка, Берлінка). Шпунт може бути виготовлений з металу і мати вузли стикування (Шпунт Ларсена) або з залізлбетону з направляючими для заповнення залізобетонними плитами, а також з металопрокату у вигляді швелера чи двутавра. Найпоширинішим видом шпунтового огородження для гідротехнічних споруд є Шпунт Ларсена, який має спеціальні лінейні пази та виступи для зʼєднання один з одним, що в результаті формує відносно герметичну конструкцію. Для котлованів використовують шпунтове огородження з двутавра із наступним заповненням пройм дошкою. Занурення таких видів шпунтів виконується шляхом вібрації, тиску, лідерного буріння або гідрозамиву.